Вплив технологічних заходів вирощування різних видів еспарцету на динаміку накопичення біомаси та її структуру

Автор(и)

  • H. I. Demydas Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна
  • E. S. Lykhosherst Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна
  • L. M. Burko Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна

DOI:

https://doi.org/10.31073/mvis201908-10

Ключові слова:

еспарцет посівний, еспарцет закавказький, еспарцет піщаний, удобрення, інокуляція, травостій, структура зеленої маси

Анотація

Мета. Встановити закономірності формування високопродуктивних фітоценозів еспарцету залежно від виду і сорту, удобрення та висоти скошування рослин в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Експериментальні дослідження проведено впродовж 2016–2018 рр. на полях Агрономічної дослідної станції Національного університету біоресурсів і природокористування України (с. Пшеничне, Васильківський район Київської області). Погодні умови в роки досліджень були доволі складними для вирощування багаторічних трав. Близьку до норми кількість опадів спостерігали лише у 2016 р. Вивчали еспарцет трьох видів – посівний, закавказький та піщаний. Облік і спостереження в дослідах проводили за загальноприйнятими методиками. Результати. У середньому за 2016–2018 рр. на неудобрених ділянках збільшення рівня скошування від 5 до 15 см зумовило зменшення висоти травостою еспарцету посівного у другому укосі майже на 7 см, еспарцету закавказького та піщаного – відповідно на 4 см і 2 см, а за повного мінерального удобрення та проведення інокуляції насіння – у еспарцету посівного на 9 см, закавказького – на 4 см, піщаного – на 2 см. Отже, на висоту травостою еспарцету посівного виду як на неудобрених ділянках, так і за повного чи фосфорно-калійного удобрення найбільш негативно впливає збільшення висоти скошування рослин. Структура рослини істотно залежала від виду еспарцету, мінерального удобрення та року використання травостоїв. Аналіз зеленої маси еспарцету у фазі цвітіння свідчить, що показники зеленої маси зразка з 10 рослин (109–151 г залежно від виду еспарцету) в перший рік використання травостою найменшими були на неудобрених посівах, найнижчими були також показники маси листя (37–45 г) та стебел (64–96 г). Висновки. Висота скошування рослин у першому укосі є важливим чинником у формуванні висоти травостоїв еспарцету в наступних сінокосах. За збільшення висоти скошування з 5 до 15 см втрачається не тільки пряма врожайність першого укосу, але це негативно впливає й на врожайність наступних укосів. За трирічного дослідження найпродуктивнішим виявився еспарцет посівного виду, який незалежно від удобрення та року вирощування формував найвищу врожайність зеленої маси. У середньому за три роки досліджень (2016–2018) маса листя посівного еспарцету від загальної маси зразка з 10 рослин становила 28,7 %, стебла – 64,0 %, суцвіття – 7,3%, закавказького – відповідно 31,9, 61,5 і 6,6 %, піщаного – 33,9, 59,3 і 6,8 %.

Посилання

Demydas, H. I., Lykhosherst, E. S., & Svystunova, I. V. (2017). Sainfoin – perspective culture in forage production. Scientific Bulletin of NUBiP of Ukraine. Series Agronomy, 269, 17–23. [in Ukrainian]

Rudnytskyi, B. O. (2003). Improvement of elements of legume growing technology on fodder and seeds. Feeds and Feed Production, 51, 43–51. [in Ukrainian]

Snizhko, S. I., Skrynyk, O. A., & Shcherban, I. M. (2007). Features of duration of a vegetative period and a period of active vegetation on the territory of Ukraine (tendencies of change that are caused global warming). Ukrainian Hydrometeorological Journal, 2, 119–128. [in Ukrainian].

Holoborodko, S. P., Naidonov, V. H., & Halchenko, N. M. (2010).Land Conservation in Ukraine: State and Prospects. Kherson: Ailant. [in Ukrainian]

Demidas G., & Avramchuk, B. (2013). Formation of leaf surface depend on seed rates, methods of sowing and fertilizing.) Journal of Lviv National Agrarian University. Series Agronomy, 17(2), 388–391. [in Ukrainian]

Ikonnikov, A. N. (2007). Effect of nitrogen fertilizers and trace elements on the yield of perennial grasses. Agrarian Science, 3, 16–19. [in Russian]

Yepifanov, V. S., Savel’yev, G. D., & Yepifanova, I. V. (2001). Species and variety testing perennial legumes. Feed Production, 10, 22–24. [in Russian]

Matkevych, V. T., Savranchuk, V. V., Kolomiets, L. V., & Reznichenko, V. P. (2006). Perennial Legume Grasses. Kirovohrad: N.p. [in Ukrainian]

Kartamyshev, N. I., Balabanov, S. S., Prihod’ko, B. Yu., Prihod’ko, V. Yu., & Bogachev, N. V. (2002). Biologization of agriculture: fertilizers and tillage. Zemledelie, 3, 6–7 [in Russian]

Durnev, G. I., Kolomeychenko, V. V., & Osin, A. A. (2001). The productivity of perennial legumes for haying. Feed Production, 7, 31–32. [in Russian]

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-06-15

Номер

Розділ

Агроекологія, рослинництво