Миронівський вісник

Адаптивність голозерних сортів вівса носівської селекції за основними цінними господарськими ознаками

O. I. Buniak — 2019-12-15

Мета. Визначити параметри екологічної пластичності та стабільності сортів вівса голозерного за основними господарськими ознаками. Методи. Дослідження трьох сортів голозерного вівса (Скарб України, Візит, Тембр) селекції Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН з визначенням параметрів пластичності та стабільності за врожайністю і технологічними показниками якості зерна (натура і вирівняність зерна, маса 1000 зерен, вміст плівчастих зерен у загальній масі зерна) проведено впродовж 2016–2019 рр. у лабораторії селекції зернофуражних культур. Сіяли на дослідних полях селекційної сівозміни в оптимальні строки сівалкою СКС-6-10. Повторність шестиразова. Облікова площа ділянки 10 м². Показник гомеостатичності (Hom) та селекційну цінність (Sc) визначали за формулами В. В. Хангільдіна. Статистичні показники (середнє арифметичне, мінімальне і максимальне значення, розмах варіювання, коефіцієнт варіації) обчислювали за Б. О. Доспєховим. Для розрахунку параметрів пластичності і стабільності використали методику Ебергарта-Рассела. Розраховували коефіцієнт лінійної регресії (b_i) і стандартне відхилення (S²_i). Результати. Найвищу середню врожайність зерна сформував сорт Тембр (4,81 т/га), який відзначався крупним зерном (маса 1000 зерен 29,9 г) та його вирівняністю (85,6 %), а також найнижчим умістом плівчастих зерен (3,99 %). Високу екологічну пластичність за ознакою «маса 1000 зерен» та високу стабільність за ознакою «вміст плівчастих зерен» встановлено також у сорту Тембр, що підтверджує його селекційну цінність як джерела вказаних господарських ознак. Найвищий показник натури зерна встановлено в сорту Візит (636 г/л). Висновки. За чотирирічними даними досліджень в умовах Північного Лісостепу визначено величину показника та параметри пластичності і стабільності за ознаками «урожайність», «натура зерна», «маса 1000 зерен», «вирівняність зерна», «вміст плівчастих зерен» у трьох сортів голозерного вівса. Сорт Тембр істотно переважав досліджувані сорти за показниками врожайності, маси 1000 зерен, вирівняності зерна, а також відрізнявся низьким умістом плівчастих зерен.

Гібридизація як джерело генетичної мінливості в селекції пшениці озимої

H. B. Volohdina — 2019-12-15

Мета. Створення вихідного матеріалу, джерел з комплексом цінних ознак та сортів пшениці озимої, адаптованих до умов Лісостепу України, з використанням у процесі внутрішньовидової гібридизації подвійного запилення. Методи. Дослідження виконували в 1988–2019 рр. на дослідних полях селекційної сівозміни Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Методом подвійного запилення було створено 4275 гібридних комбінацій. Результати. Зав’язування гібридних зерен за роки досліджень становило в середньому 60,1 %, розмах варіювання – 8,1–100 %. Максимальне значення цього показника відмічали у схрещуваннях середньостиглий / середньостиглий (58,1 % випадків), а мінімальне – середньо-, пізньостиглий ↔ ранньостиглий (61,3 %). Середній відсоток зав’язування гібридних зерен в погодних умовах восьми років був меншим за середнє по досліду (60,1 %). Для чотирьох років (2002, 1991, 2019, 1998) різниця становила від 5,8 % (1998) до 11,3 % (2002), при цьому погодні умови в період гібридизації 1991 і 2002 рр. були сприятливими. Статистично достовірне (21,5–34,3 %) зниження показника зав’язування відмічено в несприятливих умовах 1999, 2000, 2012, 2016 рр. Крім того, саме в ці роки проводили цілеспрямований підбір компонентів для схрещувань, контрастних за тривалістю вегетаційного періоду. Група схрещувань середньостиглий / середньостиглий була однією з найбільших за кількістю. Винятком були 1999, 2002 рр., у яких переважали групи середньостиглий ↔ ранньостиглий. Результативність використання у процесі внутрішньовидової гібридизації методу подвійного запилення підтверджується створеними за період досліджень сортами пшениці озимої Мирич, Мирлєна, Берегиня миронівська, Господиня миронівська, МІП Вишиванка, МІП Княжна, МІП Ассоль, Балада миронівська, Аврора Миронівська. Висновки. Відсоток зав’язування гібридних зерен залежав від погодних умов під час гібридизації та ступеню збігу періодів цвітіння компонентів схрещування. Використання методу подвійного запилення дало змогу прискорити процес гібридизації пшениці м’якої озимої, знизити затрати часу та залежність від несприятливих погодних умов при проведенні запилення і таким чином підвищити ефективність схрещувань.

Посівні якості насіння та врожайність пшениці ярої залежно від обробки протруйниками різної дії і мікродобривом

O. A. Demydov — 2019-12-15

Мета. Вивчити вплив сучасних протруйників і мікродобрива на посівні якості та врожайні властивості насіння пшениці ярої в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. У лабораторних умовах у насіння сортів пшениці ярої МІП Злата, Божена, МІП Райдужна, Діана з різними варіантами обробки визначали активність кільчення, енергію проростання та лабораторну схожість. Досліджували вплив протруйників Максим Стар 025 FS (1,5 л/т), Селест Макс 165 FS (1,5 л/т) та їх комбінацій з мікродобривом Оракул насіння (0,5 л/т). Контроль – необроблене насіння цих сортів. Урожайні властивості обробленого насіння вивчали в польових умовах згідно з методикою державного сортовипробування. Результати. Виявлено позитивний вплив протруйників і мікродобрива на посівні якості насіння пшениці ярої. За обробки насіння відмічено тенденцію до підвищення активності кільчення (на 1–8 %), енергії проростання та лабораторної схожості (на 0,5–2,5 %). Найвищу активність кільчення насіння відмічено у варіанті Селест Макс 165 FS, 1,5 л/т + Оракул насіння, 0,5 л/т; енергію проростання – Максим Стар 025 FS, 1,5 л/т + Оракул насіння, 0,5 л/т; лабораторну схожість – в обох вищезгаданих варіантах. У варіантах з протруйниками і мікродобривом також істотно підвищувалась урожайність сортів МІП Злата (приріст 0,30–0,36 т/га), Божена (0,31–0,36 т/га), МІП Райдужна (0,31–0,37 т/га), Діана (0,32–0,37 т/га). Найвищий приріст урожайності відмічено у варіанті обробки насіння протруйником Селест Макс 165 FS разом з комплексним мікродобривом Оракул насіння. Висновки. Найвищу активність кільчення у насіння всіх досліджуваних сортів відмічено у варіанті Селест Макс 165 FS + Оракул насіння, енергію проростання – Максим Стар 025 FS + Оракул насіння, лабораторну схожість – в обох наведених вище варіантах. Найбільший приріст урожайності отримано у варіанті обробки насіння протруйником Селест Макс 165 FS разом з комплексним мікродобривом Оракул насіння. Встановлено підвищення врожайності і посівних якостей насіння пшениці ярої за обробки вищезгаданими протруйниками сумісно з мікродобривом, тому пропонуємо застосовувати ці препарати у насінницьких господарствах.

Характер успадкування висоти рослин у F1 Тriticum аestivum L. за використання пшенично-житніх транслокацій в умовах Центрального Лісостепу України

N. S. Dubovyk — 2019-12-15

Мета. Встановити характер успадкування висоти рослин гібридами першого покоління від схрещування між собою сортів Triticum аestivum L., що є носіями пшенично-житніх транслокацій (ПЖТ). Методи. Дослідження проводили у 2016, 2017 рр. в Миронівському інституті пшениці на 30 гібридних комбінаціях від схрещування сортів-носіїв ПЖТ. Ступінь фенотипового домінування висоти рослин визначали за формулою B. Griffing; групували – за G. M. Beil, R. E. Atkins; прояв гетерозису – за D. F. Matzinger et al. та S. Fonseca, F. Patterson. Результати. Встановлено прояв депресії за висотою рослин у посушливому 2017 р. практично для чверті (сім) гібридів, тоді як за більш сприятливих метеорологічних умов 2016 р. відзначали наддомінування короткостебловості у гібридних комбінаціях Калинова 1BL.1RS / Легенда Миронівська 1BL.1RS, Золотоколоса 1AL.1RS / Колумбія 1AL.1RS та Колумбія 1AL.1RS / Золотоколоса 1AL.1RS. У 2017 р. частковим від’ємним успадкуванням характеризувалась одна гібридна комбінація. Незалежно від погодних умов року позитивне наддомінування (збільшення висоти рослин) спостерігали у шести гібридних комбінаціях, які мали високі значення коефіцієнтів як істинного, так і гіпотетичного гетерозису. Перевищення висоти рослин гібридів порівняно із середнім значенням цього показника обох батьків зазначили в умовах 2016 р. у 73,3 % досліджуваних гібридних комбінацій, а у несприятливому 2017 р. – у 63,3 %. Більше таких випадків було у групах схрещувань 1AL.1RS / 1BL.1RS і 1BL.1RS / 1AL.1RS. Гетерозис за висотою рослин визначили практично для половини гібридних комбінацій у групах схрещувань 1AL.1RS / 1BL.1RS (за два роки) і 1BL.1RS / 1AL.1RS (у 2016 р.). За два роки досліджень депресію ознаки «висота рослин» встановлено у гібридів, створених із залученням за материнську форму сорту Колумбія 1AL.1RS при схрещуванні з сортом Золотоколоса 1AL.1RS, а також у гібридної комбінації Калинова 1BL.1RS / Легенда Миронівська 1BL.1RS. Висновки. Використання у схрещуваннях сортів-носіїв ПЖТ, які мають різну висоту рослин, дало можливість отримати у F₁ різний ступінь домінування: від наддомінування (гетерозис) до депресії.

Урожайність та адаптивна здатність селекційних ліній пшениці м’якої озимої в умовах Лісостепу України

N. P. Zamlila — 2019-12-15

Мета. Оцінити рівень урожайності та адаптивної здатності перспективних ліній пшениці м’якої озимої селекції Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла на завершальному етапі селекційного процесу для передачі кращих на Державну кваліфікаційну експертизу. Методи. Польовий і математично-статистичний. Результати. За період 2010–2014 рр. у 18 екологічних середовищах (рік, попередник, строк сівби) проведено оцінку 17 перспективних ліній пшениці м’якої озимої конкурсного випробування за врожайністю та параметрами адаптивності: пластичність, стабільність, загальна та специфічна адаптивна здатність, селекційна цінність генотипу, коефіцієнт компенсації генотипу. За величиною коефіцієнта регресії виділено три групи ліній: слабко реагують на зміну умов (b_i < 1) – Еритроспермум 54866, Лютесценс 36921; пластичні (b_i = 1) – Лютесценс 54630, Лютесценс 35232; чутливі до зміни умов (b_i > 1) – Лютесценс 54739, Лютесценс 36756, Лютесценс 37090, Лютесценс 54875. Лінії Лютесценс 35354, Лютесценс 54630, Лютесценс 54739, Лютесценс 54533, Еритроспермум 36802, Лютесценс 36756 виявили максимальну загальну адаптивну здатність, а Лютесценс 54533, Лютесценс 320/02, Лютесценс 36921, Еритроспермум 54866 виявились найбільш стабільними за специфічною адаптивною здатністю. Найвищу селекційну цінність генотипу мали лінії Лютесценс 54533, Лютесценс 54630, Лютесценс 54739, Еритроспермум 36802, Еритроспермум 54866. Висновки. Оцінка за інтегральним показником «селекційна цінність генотипу», який характеризує баланс між величиною та стабільністю врожайності, дає більш точну інформацію при дослідженні високопродуктивних ліній і можливість зробити правильний вибір, який підтверджується рейтингом адаптивності генотипу. На основі комплексної оцінки за врожайністю та параметрами адаптивності було виокремлено кращі лінії – майбутні сорти Лютесценс 54630 (Берегиня миронівська), Лютесценс 54739 (Господиня миронівська), Лютесценс 36921 (Трудівниця миронівська), Еритроспермум 54866 (МІП Вишиванка), Еритроспермум 36802 (Грація миронівська).

Урожайність колекційних зразків пшениці твердої ярої та ефективність використання селекційних індексів

Ye. A. Kuzmenko — 2019-12-15

Мета. Ідентифікувати високоврожайні зразки в колекції пшениці твердої ярої та визначити ефективність використання для цього селекційних індексів. Методи. Польові, лабораторні та варіаційної статистики. Погодні умови в роки проведення досліджень (2015–2018) за температурним режимом, кількістю опадів та розподілом їх за місяцями відрізнялись від середніх багаторічних показників. У польових умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла досліджували 104 колекційні зразки пшениці твердої ярої. Визначали врожайність, елементи продуктивності та селекційні індекси. Результати. Виділено колекційні зразки пшениці твердої ярої з достовірно вищою від стандарту врожайністю для використання у селекційній практиці: Гордеіформе 13-08, Гордеіформе 13-07, Харківська 27 (UKR), Лилек, Омский изумруд (RUS), ARN AAZ-1.040 YRC-4M (MEX), Neodur (FRA) та ін. У результаті оцінки колекційного матеріалу пшениці твердої ярої за селекційними індексами було виділено 82 зразки (78,8 %) з високим індексом перспективності, 70 зразків (67,3 %) мали високе значення фіно-скандинавського індексу, у 71 (68,2 %) спостерігали високі показники мексиканського індексу. Найвищі середні значення білоцерківського індексу і полтавського індексу спостерігали у низки французьких і мексиканських зразків, індексу лінійної щільності колоса – у французького (Neodur) та ряду мексиканських зразків. За рядом селекційних індексів виокремлено колекційні зразки пшениці твердої ярої Neodur (FRA), Duraxing (CAN) та мексиканські GREEN/SOMO, Korifla, SHAG 9/BUTO/7, DUKEM 10/LOTUS 55, LABUD SRN 2, S 15 FOCHA 1.030M-1Y, MAGH 72 FUTO ALG 86, які мали оптимальні співвідношення досліджуваних елементів структури врожаю. Проаналізовано кореляційний зв’язок урожайності з селекційними індексами. Висновки. Виділено колекційні зразки пшениці твердої ярої з підвищеною врожайністю для використання в селекції на продуктивність. Встановлено як позитивні, так і слабкі негативні кореляції між урожайністю та селекційними індексами. В окремі роки виявлено тісну позитивну кореляцію врожайності: у високорослої групи з полтавським індексом (r = 0,80), у низькорослої групи з індексом перспективності (r = 0,81), фіно-скандинавським індексом (r = 0,85), полтавським індексом (r = 0,81) та індексом лінійної щільності колоса (r = 0,73). Для групи карликів відмічено відсутність зв’язку (r ≤ 0,10) або дуже слабку позитивну і негативну кореляцію (|r| = 0,10–0,30) між урожайністю та індексами в усі роки досліджень. Достатньо ефективними виявились полтавський індекс та індекс лінійної щільності колоса, які мали стабільну позитивну кореляцію з урожайністю.

Стійкість сортозразків колекційного розсадника пшениці м’якої озимої проти фузаріозу колосу та групи хвороб

T. I. Mukha — 2019-12-15

Мета. Оцінити сортозразки колекційного розсадника пшениці озимої за стійкістю проти фузаріозу колосу і групи збудників інших хвороб та виділити джерела стійкості. Методи. Досліди проводили в Миронівському інституті пшениці в умовах штучного зараження збудниками хвороб у польових інфекційних розсадниках. Для створення штучних інфекційних фонів і проведення оцінок на ступінь ураження рослин пшениці озимої збудниками хвороб використали загальноприйняті методики. Результати. Упродовж 2016–2019 рр. проведено оцінку 170 колекційних зразків пшениці м'якої озимої різного еколого-географічного походження, серед яких виявлено ефективні джерела стійкості проти збудників основних хвороб (фузаріоз колосу, тверда сажка, коренева гниль, борошниста роса, септоріоз листя, бура іржа). Залежно від погодних умов хвороби набували різного ступеню розвитку по роках: найбільшого – у оптимальному 2018 р., найменшого – у посушливому 2017 р. На штучних інфекційних фонах збудників хвороб серед досліджених зразків виділили 13 високостійких проти збудника фузаріозу колосу, два з яких упродовж років досліджень проявили імунність (тобто відсутність ураження) також проти твердої сажки. Ураження колекційних зразків збудником Fusarium graminearum становило від 1,0 % до 3,2 %, тоді як сприйнятливий сорт Natula уражувався до 18,0 %. Решта з цих зразків пшениці озимої були стійкими проти двох, трьох, чотирьох та п’яти хвороб у різних сполученнях. Стійкістю проти п’яти хвороб (фузаріоз колосу, тверда сажка, кореневі гнилі, борошниста роса та бура іржа) відзначились сортозразки Рея, Rada, Warwik SRW; стійкістю проти чотирьох хвороб – Famulus, Златіна 2, Catalus (фузаріоз колосу, тверда сажка, кореневі гнилі, борошниста роса) та ТХ9801170 / Досконала (фузаріоз колосу, тверда сажка, кореневі гнилі та бура іржа). Стійкість проти трьох хвороб виявлено у сортів Фермерка (фузаріоз колосу, кореневі гнилі, бура іржа), MV-VERBUNKOS (фузаріоз колосу, тверда сажка, кореневі гнилі) та Dromos (фузаріоз колосу, кореневі гнилі, борошниста роса). Висновки. Виокремлено джерела з груповою стійкістю проти фузаріозу колосу та збудників п’яти основних хвороб у різних сполученнях, які рекомендовано для використання в селекції пшениці на імунітет.

Яровизаційна потреба, фотоперіодична чутливість та врожайність сортів пшениці м’якої озимої миронівської селекції

A. V. Pirych — 2019-12-15

Мета. Визначити яровизаційну потребу, фотоперіодичну чутливість та рівень урожайності сортів пшениці м’якої озимої. Методи. Дослідження проводили у 2016–2018 рр. в польових та контрольованих умовах лабораторії селекції озимої пшениці та відділу біотехнології, генетики і фізіології Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла (МІП). Згідно з методикою (МІП, 2019) для визначення яровизаційної потреби весною висівали в полі насіння, що попередньо пройшло штучну яровизацію за різних термінів (30, 40, 50, 60 діб). З метою встановлення фотоперіодичної чутливості насіння піддавали штучній яровизації протягом 60 діб та висівали навесні у вегетаційні посудини у двох варіантах досліду. У першому варіанті рослини вирощували за природного фотоперіоду, а у другому – за скороченого, накриваючи рослини ящиком з темної плівки. Статистичну обробку отриманих даних проводили за Б. О. Доспєховим, висів насіння та облік урожайності пшениці озимої – відповідно до загальноприйнятої методики. Результати. Дослідження показали, що період яровизаційної потреби переважної більшості нових сортів пшениці м’якої озимої (МІП Дніпрянка, Грація миронівська, МІП Ассоль, МІП Валенсія, МІП Княжна, Трудівниця миронівська) та стандарту Подолянка є середньотривалим. Сорти МІП Княжна, Естафета миронівська, Грація миронівська, МІП Ассоль, Балада миронівська, Трудівниця миронівська МІП Валенсія та стандарт Подолянка мають середню фотоперіодичну чутливість, у сорту МІП Дніпрянка визначено слабку чутливість, Миронівська слава – сильну. Стандарт Подолянку за врожайністю достовірно перевищували сорти Естафета миронівська, Грація миронівська, МІП Ассоль, Трудівниця миронівська та МІП Валенсія. Висновки. Більшість нових сортів пшениці м’якої озимої миронівської селекції відзначаються високим рівнем урожайності, середньою фотоперіодичною чутливістю і середньотривалим періодом яровизації.

Вплив протруйників із стимулятором росту і мікродобривом на посівні якості та врожайність пшениці озимої

A. A. Siroshtan — 2019-12-15

Мета. Дослідити можливість підвищення ефективності насінництва пшениці озимої в умовах правобережного Лісостепу України з допомогою сучасних засобів захисту і стимуляції насіння. Методи. Дослідження проводили у 2017–2019 рр. на полях та у відділі насінництва Миронівського інституту пшениці. У лабораторних умовах у сертифікованого базового насіння сорту Господиня миронівська за різних варіантів обробки визначали посівні якості та інші показники. Контроль – необроблене насіння цього сорту. Досліджували дію протруйників Максим Стар 025 FS (1,5 л/т), Юнта Квадро 373,4 FS (1,5 л/т), Селест Макс 165 FS (2,0 л/т), Круїзер 350 FS (0,5 л/т), Пентафос 322 FS (2,0 л/т) та їх комбінації зі стимулятором росту Вимпел К (1,5 л/т) і мікродобривом Оракул насіння (0,5 л/т). Урожайні властивості обробленого насіння вивчали в польових умовах згідно з методикою державного сортовипробування. Результати. Лабораторні дослідження показали, що окремі протруйники суттєво зменшували довжину колеоптиле (від 1,1 до 1,4 см), особливо у варіантах із додаванням мікродобрива Оракул насіння (0,5 л/т). Але застосування мікродобрива сприяло збільшенню кількості зародкових корінців та інтенсивності розвитку рослин. Протруйники підвищували польову схожість (на 2,2–4,4 %) і виживання рослин до збирання (на 7–10 %). За застосування різних протруйників урожайність пшениці озимої сорту Господиня миронівська зростала на 0,28–0,53 т/га, збільшувався вихід кондиційного насіння в потомстві на 4,3–8,4 %. Висновки. У результаті проведених досліджень виявлено підвищення врожайності і посівних якостей насіння за обробки різними протруйниками разом зі стимулятором росту і мікродобривом. Тому пропонуємо застосовувати вищезгадані препарати у насінницьких господарствах.

Теплостійкість насіння пшениці озимої залежно від попередників

A. A. Siroshtan — 2019-12-15

Мета. Визначити залежність теплостійкості насіння пшениці озимої від сортових особливостей та впливу антропогенних чинників у різні за гідротермічними умовами роки. Методи. Дослідження проводили впродовж 2016–2018 рр. на нових сортах пшениці озимої МІП Валенсія, МІП Вишиванка, МІП Княжна, Миронівська слава, Трудівниця миронівська. Сорти висівали 25 вересня по двох попередниках: сидеральний пар (гірчиця біла) і соя. Агротехніка в досліді – загальноприйнята для зони вирощування. Показник теплостійкості насіння визначали методом термотестування згідно з методикою В. Г. Шахбазова (1981), посівні якості – за загальноприйнятою методикою ДСТУ 4138–2002. Результати. Термотестування показало, що у насіння сортів пшениці озимої, вирощеного по попереднику сидеральний пар, після 5-хвилинного прогрівання підвищувалась активність кільчення (на 1,2–5,6 %), а енергія проростання і лабораторна схожість, навпаки, знижувались (на 7,6–8,8 % та 7,8–8,4 % відповідно). За прогрівання насіння впродовж 10 хв значно знижувались показники активності кільчення (на 36,4–44,0 %), енергії проростання (на 40,4–52,6 %) і лабораторної схожості (на 35,4–38,2 %). У насіння, вирощеного після попередника соя, характер змін був аналогічним. Результати термотестування в середньому за три роки показали, що найменше зниження лабораторної схожості порівняно до контролю по обох попередниках за прогрівання впродовж 5 і 10 хв виявлено у сорту МІП Вишиванка (відповідно 90 % і 72 % по сидеральному пару та 88 % і 67 % по сої), а найбільше зниження – у сорту Миронівська слава (відповідно 86 % і 48 % та 84 % і 45 %). Висновки. Одержані результати підтверджують літературні дані про те, що теплостійкість насіння пшениці озимої залежить від сортових особливостей та абіотичних факторів. Термотестування показало незначний вплив попередників на лабораторну схожість. Показник теплостійкості насіння пропонується використовувати в селекційній практиці як нову сортовідмінну ознаку при створенні сортів пшениці озимої.

Урожайність і якість пшениці м’якої ярої миронівської селекції залежно від гідротермічних умов року

N. V. Vasylenko — 2019-12-15

Мета. Дослідити відмінності нових сортів пшениці м’якої ярої миронівської селекції за врожайністю, фізичними властивостями зерна і борошна залежно від гідротермічних умов вирощування та визначити, які з них більшою мірою генотипово зумовлені. Методи. Дослідження проводили у 2015–2017 рр. на полях селекційної сівозміни Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН (МІП) та в лабораторії якості зерна МІП. Попередник – соя на зерно. Урожайність, фізичні показники якості зерна (масу 1000 зерен, натурну масу, склоподібність) та борошна (седиментацію, вміст білка, вміст клейковини та її якість і «силу») визначали за стандартними методиками. Для аналізу використовували зерно і борошно сортів пшениці м’якої ярої Сімкода миронівська, Панянка, МІП Злата, Божена, Оксамит миронівський, Дубравка, МІП Світлана. Сорт-стандарт – Елегія миронівська. Результати. Встановлено безперечний вплив на врожайність та фізичні показники якості пшениці м’якої ярої гідротермічних умов та менший, але все ж суттєвий – генотипу сорту. Найвищу генотипову зумовленість мали два показники: індекс деформації клейковини (38 %) та «сила» борошна (40 %). За врожайністю виділялися сорти Оксамит миронівський, Сімкода миронівська, Дубравка і Божена (перевищення над стандартом 0,24–0,52 т/га). Більшість сортів за показниками натури зерна і склоподібності відповідали І класу, за індексом деформації клейковини – І групі якості. Високі значення показника седиментації і «сили» борошна мали сорти Сімкода миронівська, Оксамит миронівський і МІП Злата. За різного впливу гідротермічних умов дослідженнями встановлено середньої сили зв’язок урожайності з масою 1000 зерен (r = 0,50) і натурою зерна (r = 0,43–0,51), зворотний – із умістом білка і клейковини (від r = -0,36 до r = -0,58). Найбільш стабільні усереднені кореляційні зв’язки відмічали між натурою зерна і «силою» борошна (r = 0,51); між умістом білка і клейковини ( r = 0,71), між умістом білка і «силою» борошна (r = 0,67) та між умістом клейковини і показником ІДК (r = 0,58) та «силою» борошна (r = 0,47). Висновки. Встановлено визначальний вплив гідротермічних умов року на врожайність, а також суттєві генотипові відмінності за показниками якості зерна та борошна пшениці м’якої ярої в умовах правобережного Лісостепу України. Виокремлено сорти Сімкода миронівська, Оксамит миронівський і Божена, які мали стабільно найвищий рівень урожайності за роками. Визначено, що всі досліджувані сорти пшениці м’якої ярої за склоподібністю зерна відповідали І класу. Сорти Сімкода миронівська, МІП Злата, Оксамит миронівський за показниками седиментації, ІДК та «силою» борошна належать до сильних пшениць. Виділено два найбільш генотипово зумовлені показники якості: індекс деформації клейковини та «сила» борошна. Виявлено стабільні кореляційні зв’язки між натурною масою зерна і «силою» борошна; між умістом білка і вмістом клейковини, а також «силою» борошна; між умістом клейковини і показником ІДК, а також «силою» борошна.

Вплив норм поливу на продуктивність рослин і якість зерна пшениці ярої в умовах штучного клімату

V. I. Dubovyi — 2019-12-15

Мета. Вивчити вплив норм поливу на продуктивність, скоростиглість, якість зерна і визначити витрати води на 1 г зерна рослинами пшениці ярої в умовах камери штучного клімату Методи. Досліди проводили відповідно до розроблених нами методичних рекомендацій (1985) із рослинами сортів пшениці ярої Миронівська рання і Миронівська яра, що вирощувались у посудинах Мітчерліха в умовах камер штучного клімату КВ-1Р під лампами ДРЛФ-400 + ЛН-500. Експозиція освітлення 16 год. Температура повітря до початку кущіння 10–12 °С, у наступні фази – 18–20 °С. Добові норми поливу становили 50, 150, 250 мл/посудину впродовж усього вегетаційного періоду або 50, 250, 150 мл/посудину залежно від фази розвитку. Результати. Різні норми поливу істотно впливали на продуктивність і тривалість вегетації рослин ярої пшениці та кількість води, використаної на 1 г зерна. Так, за невеликих норм поливу (50 мл на посудину за добу) продуктивність рослин сортів Миронівська рання і Миронівська яра була порівняно низькою (відповідно 7,0 г і 5,4 г зерна з посудини), тоді як поливна норма 250 мл забезпечила максимально можливий вихід зерна з посудини (відповідно 23,0 г і 20,4 г). За низької норми поливу період вегетації рослин був коротшим (66 і 73 дні залежно від сорту), тоді як за макимальної (250 мл на посудину) збільшувався (79 і 84 дні). Зменшення норми висіву (з 20 до 15 рослин у посудині) зумовило вищу продуктивність (1,71 г зерна з рослини проти 1,02 г), що в підсумку позначилося на загальному виході зерна з посудини (25,6 г – 15 рослин у посудині, 22,4 г – 20 рослин). Таким чином, за норми поливу 250 мл витрати води на 1 г зерна становили 1,02 л (20 рослин у посудині) та 0,79 л (15 рослин). Висновки. В умовах камери штучного клімату продуктивність рослин пшениці ярої за норми поливу 250 мл достовірно перевищувала продуктивність за норм 50 і 150 мл. Щодо якості зерна визначальною була сортоспецифічна реакція на норму поливу. Зниження її спричиняло зменшення маси 1000 зерен. За різних норм поливу витрати води на 1 г зерна становили від 0,57 л до 1,02 л. Отримані результати можуть бути використані для розрахунку витрат води при зрошенні в полі та в сучасних фітокомплексах.

Вплив ущільнення посіву на врожайність томату та економічну ефективність його вирощування

V. F. Zavertaliuk — 2019-12-15

Мета. Вивчити можливість вирощування томату за ущільнення посіву та одержання додаткового врожаю рослин-ущільнювачів в умовах північного Степу України. Методи. Дослідження проводили впродовж 2016–2018 рр. на Дніпропетровській дослідній станції Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Польові досліди закладали на розсадній і безрозсадній культурі з шириною міжрядь 1,4 м в умовах краплинного зрошення. Основна культура – томат, рослини-ущільнювачі – цибуля шалот на зелене перо та кукурудза цукрова в молочно-восковій стиглості. Сумарний урожай основної культури і рослин-ущільнювачів з розрахунком ефективності вирощування в умовах ущільнення посіву визначали після збирання культур згідно з методикою дослідної справи в овочівництві і баштанництві. Результати. Ущільнення посіву томату впливало на ріст і розвиток рослин, а також позначалось на елементах структури врожаю. Середня маса плодів томату за ущільнення цибулею шалот була майже на одному рівні з контрольним варіантом без ущільнення (за вирощування розсадним способом 59,2 г проти 59,7 г, безрозсадним – 56,2 г проти 56,8 г), а за ущільнення кукурудзою цукровою дещо зменшувалась порівняно з контролем (відповідно на 7,1 та 10,2 %). Урожайність томату в контрольному варіанті за розсадного способу вирощування становила 42,2 т/га, безрозсадного – 37,7 т/га, а при ущільненні посіву цибулею шалот зменшувалась на 1,7 і 1,6 т/га і була в межах похибки досліду. Більш помітним зниження врожаю плодів (на 2,7 і 3,1 т/га, або на 6,4 і 8,2 %) було за ущільнення кукурудзою цукровою. Додатково одержано цибулі шалот на зелене перо 9,3 і 8,9 т/га, кукурудзи цукрової – 2,6 і 2,5 т/га. Більшу сумарну врожайність (49,8 т/га) отримано за ущільнення цибулею шалот у розсадній культурі, що перевищує контроль на 7,6 т/га (18 %). Сумарний урожай томату і кукурудзи цукрової був у межах контрольного варіанту (42,1 і 37,1 т/га). Прибуток і рентабельність залежали від урожайності основної культури і рослин-ущільнювачів. Сумарний прибуток за різних варіантів ущільнення посіву томату становив 87,0–146,6 тис. грн/га, що вище за контроль на 4,6–48,6 тис. грн/га, при зростанні рівня рентабельності за ущільнення цибулею шалот на 21,0 і 11,7 %, а кукурудзою цукровою – на 12,7 і 6,5 %. Вищий сумарний прибуток (146,6 і 124,5 тис. грн/га) та рівень рентабельності (186,3 і 199,5 %) одержано за ущільнення томату цибулею шалот порівняно з посівом без ущільнення. Висновки. За результатами досліджень розроблено елементи технології вирощування томату за ущільнення посівів в умовах північного Степу України, що забезпечують збільшення виходу овочевої продукції з одиниці площі за рахунок рослин-ущільнювачів.

Цукролітичні функції та молекулярно-біологічна діагностика патогенних бактерій печериці двоспорової

T. V. Ivanova — 2019-12-15

Мета. Провести молекулярно-біологічну діагностику та визначити цукролітичні функції патогенних бактерій Agaricus bisporus для точної ідентифікації їх родової та видової приналежності. Методи. Об’єкт досліджень – шість ізолятів бактеріальних культур печериці двоспорової, виділених із плодових тіл грибів з різних грибівничих господарств України. Позитивний контроль – еталонний штам CFBP 2068T Pseudomonas tolaasii. Виконували такі мікробіологічні тести: на оксидазну та каталазну активність, здатність до гідролізу желатину та до згортання або пептонізації молока, на цукролітичні властивості за допомогою методу “кольорових рядів”. Тести проводили у триразовій повторності. Екстракцію ДНК з відібраних ізолятів патогенних бактерій здійснювали за модифікованим методом Мармура. Результати. Усі виділені ізоляти є грамнегативними бактеріями, які флуоресціюють на МПА та МПБ + KNO₃, не гідролізують желатин, не проявляють оксидазної активності (окрім 4.1), але показують каталазну активність. Дослідження цукролітичних властивостей показало, що ізолят 1.1 використовує мальтозу, лактозу, маніт, галактозу, фруктозу та арабінозу з утворенням кислоти як єдиного джерела живлення; ізолят 2.1 утилізує мальтозу, глюкозу (аеробно), ксилозу, лактозу, маніт, сахарозу, фруктозу, галактозу, арабінозу; ізолят 3.2 – мальтозу, глюкозу (аеробно), ксилозу, лактозу, сахарозу, фруктозу, галактозу, арабінозу; ізолят 4.1 – мальтозу, глюкозу (аеробно), ксилозу, лактозу, маніт, сахарозу, фруктозу, галактозу, арабінозу; ізолят 5.1 – глюкозу, ксилозу, маніт, фруктозу, галактозу, арабінозу; ізолят 6.1 – лактозу, маніт, фруктозу, галактозу, арабінозу. Підібрано спеціальні праймери для ПЛР-аналізу. Висновки. Проведені експерименти дають підстави припустити, що досліджені ізоляти є патогенними, і за морфологічними ознаками їх можна віднести до роду Pseudomonas, оскільки вони мають такі ж морфологічні та біохімічні властивості, що й еталонний штам. Ідентифікація екстрагованих сумарної і геномної ДНК підтверджується методом ПЛР-аналізу. Результати досліджень допоможуть у пошуку ефективних шляхів ідентифікації патогенів та в попередженні поширення хвороби на ранніх стадіях розвитку грибного організму.

Селекція in vitro тритикале на стійкість до абіотичних стресових чинників (огляд)

S. V. Pykalo — 2019-12-15

Значним досягненням сучасної генетики і селекції рослин є створення нової зернової культури – тритикале, сорти якого успішно впроваджуються в сільськогосподарське виробництво. Проте в різні роки виробництво зерна цього злаку є нестабільним. Основними факторами обмеження продуктивності сільськогосподарських культур та тритикале зокрема є абіотичні стресори. Тому важливе значення для селекційного поліпшення тритикале має стійкість до абіотичних стресових чинників довкілля, що дасть змогу збільшити площі під цією культурою в районах з несприятливими кліматичними умовами. Значущим у селекції тритикале є використання клітинних технологій, завдяки яким створюється генетичне розмаїття на рівні соматичних клітин, з наступним скринінгом генотипів, що мають цінні ознаки. Одним з інноваційних напрямів, що дають змогу розширити спектр вихідного матеріалу й активізувати селекційний процес, спрямований на створення високопродуктивних стійких сортів, є клітинна селекція. У представленому огляді висвітлено основні досягнення вітчизняних і зарубіжних учених щодо селекції in vitro тритикале на стійкість до абіотичних стресових чинників довкілля, зокрема водного дефіциту, засолення, забруднення іонами алюмінію. Окреслено основні напрями, методи добору та оцінювання, а також можливості, перспективи і проблеми клітинної селекції – однієї з найважливіших галузей сучасної біотехнології рослин. Аналіз літературних джерел свідчить, що незважаючи на успіхи та значні досягнення в розвитку та використанні клітинних технологій розв’язання потребують ряд методичних проблем, які знижують масштаби впровадження біотехнологічних розробок у практику. Подальший прогрес у клітинній селекції тритикале залежить не лише від розвитку клітинних технологій, але й від більш глибокого пізнання молекулярних механізмів регуляції та експресії генів стійкості. Вивчення особливостей та механізмів геномної мінливості in vitro тритикале за дії абіотичних стресорів та пошуки шляхів її регуляції дадуть змогу більш ефективно використовувати технологію клітинної селекції, сомаклональну мінливість та інші біотехнологічні підходи.